Марат (Marat) lyrics

Марат помер уві сні
На початку березня, навесні
Коли танцюють сніги
І ріки лишають свої береги
Як діти лишають батьківські доми
Після тяжкої зими

Марат тренувався на Спартаку
Мав техніку - вивірену і тривку
З тренованим тілом і серйозним лицем
Був, мабуть, справді кращим бійцем
В свої роки в півсередній вазі
Мав наколку з Фіделем на лівій нозі

Імам говорив, стоячи над ним:
Пророк, - говорив він, - не був сумним
Він вірив, що зло вижирає зло
Буде так, як буде. Завжди так і було
Хай Марату згадають про кожну з провин
Пророк і дбає зазвичай про таких, як він

Маратова мама мовчала в кутку
Маратів брат читав молитву гірку
Імам говорив, що сонце сходить будь-де
І все, що зникає, ще колись зійде
Ніщо не зникає, - відповів йому брат, -
Я битимусь з тими, з ким бився Марат!
Я знаю напевне, чому він помер
Щоранку він бився проти химер
Щодня він збивав у кров кулаки
Доки над ним не згасли зірки
Не всі заступають за цю межу
Хто знав його, знає, про що я кажу

Як може зникнути те, що є?
Для чого пророк нам усе це дає?
Насправді зникнути може хіба що страх
Все інше є в нас – молодших братах
Які розбивають собі серця
Вдень вночі стоячи до кінця

Брат замовк і відійшов убік
Він був молодший від Марата на рік
І тому Марата вважав головним
Тримався ним, всюди ходив за ним
Тепер ось мовчав, відійшовши нараз
І стримував сльози, соромлячись нас

Коли виносили тіло, почався сніг
Він падав з темних небес до ніг
Імам ішов попереду, наче мара
Весна на цвинтарі – не найкраща пора
Жінки ховали сльози, а чоловіки
Відчували, як згасають над ними зірки